Abstract:
В основі біоніки як науки – утілення в дизайні й архітектурі знань про конс-трукції та форми, принципи й технологічні процеси живої природи. Органічний світ та архітектура практично існують в однакових біофізичних умовах і спільно підпорядковуються законам гравітації, інерції, статики, термодинаміки, особливостям температурно-вологісного режиму, режиму інсоляції, циклічності метеорологічних явищ на Землі та змінам пір року. Така подібність не обмежується біологічним чинником. Вона може розглядатись також в естетичному й технічному аспектах. Відповідно, з’явились такі поняття й наукові напрями фор-моутворення штучного предметного середовища, як: ергодизайн, технодизайн, біодизайн тощо.
Своєрідною “бібліотекою”, базою даних для дисципліни є терміни й поняття з біології, анатомії, фізіології, природознавства, астрономії, мікробіоло-гії, ергономіки тощо. На рівні аналізу природних форм і проектування біоніка тісно взаємодіє з історією мистецтв, історією архітектури (що надає їй широ-ку аналогову базу біоформ, реалізованих раніше в дизайні й архітектурі), ерго-номікою, дизайном та ергодизайном (що розширюють уяву студента про можливості сучасного креативного формоутворення), дизайном інтер’єру, курсо-вим проектуванням (що надає можливості для створення нових креативних дизайнерських та архітектурних рішень) та ін.
Метою вивчення дисципліни є всебічна підготовка майбутнього фахів-ця-дизайнера, здатного застосувати набуті теоретичні знання й сформовані практичні навички у своїй подальшій творчій діяльності та проектній роботі, у різних напрямах штучного формоутворення
Description:
У методичних рекомендаціях аргументовано мету й завдання викладання дисципліни “Біоніка і біодизайн”, визначено її місце в навчальному процесі, окреслено шляхи практичного застосування результатів біотектонічного моде-лювання в дизайні й архітектурі.
Призначено для студентів мистецьких, дизайнерських та архітектурних вищих навчальних закладів.
